Сяйво тихих днів

У таємниці годин, коли світ меркне, час розправляє крила золота й туману, несучи шепіт, який вміють почути лише уважні серця. Кожна мить розкриває скарб, крихке та дорогоцінне сяйво, що зависло в тиші.

✨

Світло танцює на вершинах спогадів, малюючи легкі тіні, що оспівують історії минулого. Ці тіні не важать. Пестують, навчають. Вони торкаються душі, не обтяжуючи її, і в своїх гомінках відкривають вічність.

✨

І я, загублений серед цих невловимих відображень, знаходжу своє місце. Подих нескінченності вривається в сьогодення, пропонуючи мені обстановку сну наяву. Усе тут: хвилювання вітерця, швидкоплинне сяйво посмішки, ніжність погляду на безкрайній горизонт.

✨

Ріка життя продовжує своє русло, забираючи жалі та очікування, залишаючи лише ніжне дзюрчання буття. І в цьому шепоті я чую пісню: пісню вдячності, любові, яка тче свою яскраву нитку крізь тканину днів, даруючи кожній миті свою неповторну ноту.

✨

Я споглядаю світ не для того, щоб володіти ним, а щоб дихати ним. Щоб вловити його швидкоплинність і помістити в футляр своєї пам’яті. І в цьому подиху вічності я знаходжу суть усього: буття, кохання, творення.

💫