Ехо справжньої любові

Ми не вибираємо любов через м’якість її жестів чи ніжність її погляду, а за блиск, який вона запалює в нас, цю хвилю, що проникає та збурює. Вона змушує сміятися, коли тінь загрожує, забирає, не закутуючи, і навіть сумує, коли заповнює простір.

✨

Її мовчання це обіцянки, прошептані в тіні часу, а її слова це подорожі, що зависають в миті. Вона обіймає тріщини, не заповнюючи їх, ніжно торкається сумнівів, не розв’язуючи їх, приймає цілісно, в переплетенні тіні та світла.

✨

Вечором, коли ніч розкриває своє покривало, ми віддаємось без страху, вразливі та спокійні. Достатньо уявити її погляд, звернений до нас, тепло її рук, що торкаються невидимого, щоб світ знову знайшов свій подих.

✨

Так будується життя: не в певності днів, а в вібрації присутності, яка світить і танцює навіть у мовчанні.

💫