Крихке відлуння миті

Коли ви нарешті відкриєте очі, коли зрозумієте, що кожен схід сонця – це не простий подарунок життя, а дорогоцінна перлина, що м’яко сповзає з крихкого намиста нашого спільного буття, тоді, можливо, ви відчуєте солодкий опік теперішньої миті. Ця призупинена мить, між тим, чим ми були, і тим, чим ми, можливо, ніколи не станемо, проникає в нас, як інтимний подих, шепіт, який серце таємно адресує до вуха часу.

✨

Кожен подих, кожна усмішка, зворушена ніжністю, кожен погляд, яким ми обмінюємося з такою всепоглинаючою інтенсивністю, стає незгладимим відбитком, вкарбованим у зворушливому пилу наших душ. Слід настільки тонкий, що навіть вітер забуття не зможе повністю його розвіяти. Тому що сьогодні, моя любов, сьогодні тут, вібрує під нашими переплетеними пальцями, як тонка струна арфи. Треба лише разом доторкнутися до цієї гармонії, винести тонку мелодію, зрозумілу лише таємним відлунням серця.

✨

Навіщо чекати? Навіщо дозволити годині промайнути, як тендітний осінній листок, що пливе на вітрі, перш ніж розпізнати ефемерне, але сліпуче світло цієї спільної миті? Кожна секунда — це швидкоплинна ласка, кожна хвилина — поцілунок, завислий між мовчазною вічністю й безоднею небуття.

✨

У кожному ударі серця, в кожному обіймі, вкраденому з часом, є обіцянка чогось більшого, чогось незавершеного всередині нас, що прагне народитися. Таємне полум'я, яке прагне розквітнути з придушеною інтенсивністю наших похованих пристрастей. Тому що час, моя любов, не дає нам жодних гарантій. Наше завтрашній день – лише міражі, ілюзії, за якими ми сліпо переслідуємо, так і не схопивши їх.

✨

Отже, сьогодні, зараз, разом, давайте жити сьогоденням. Давайте надамо цій миті величі, на яку вона заслуговує, перш ніж настане ніч, яка покриє своєю шовковистою вуаллю години, яким ми дозволили згаснути. До того, як тиша ніжно осяде в просторі, де наші серця б'ються в унісон.

💫